Гарний читач починається з родини

Інформаційний дайджест

“Тільки там, де читають батьки, зростає дитина, яка читає”, - сказав Януш Корчак. І це насправді так. Інтерес до читання значною мірою залежить від ставлення до книги в сім’ї.

Виховання любові до книги розпочинається саме з тієї миті, коли дитина вперше перегорне сторінки гарно ілюстрованої книги. Читаючи дитині книжку, показуючи малюнки, батьки знайомлять її з навколишнім світом саме зі сторінок книги. Не вміючи ще розмовляти, дитина “читає” – безпомилково показує малюнки із зображенням звірів, птахів, героїв казок.

Василь Сухомлинський писав: “Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати: з цього вміння воно тільки починається…”

Існує думка про те, що вроджені здібності до читання у дітей виявляються лише у віці від 18 місяців до 3-х років. А от психологи вважають, що прищепити любов до книги та читання можливо лише до 9 років. Пізніше це зробити складно, іноді практично неможливо.

Що ж таке сімейне читання? Чи актуальне воно у час комп’ютерних технологій? Чи не призабуті сімейні читання у наших родинах?

Головна відмінність сімейного читання від інших його видів – класного, позакласного та домашнього – полягає в тому, що батьки, використовуючи книгу, починають по-справжньому займатися духовним розвитком своєї дитини, формуванням її особистості.

Сімейні читання – це своєрідна давня традиція інтелігенції. Це форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, батьки і автор книги. Сімейне читання – це розмова батьків із дітьми про мораль, стимулом якого є спільне читання творів літератури. Це монолог дитини, в якому вона роздумує над змістом твору, прагне виявити і виразити його моральну ідею.

Давно помітили: доки дитина мала, дорослі із задоволенням читають їй книжки. А коли йде до школи, то батьки думають, що тепер буде читати сама. І розмова з дочкою чи сином зводиться до шкільних предметів та оцінок. Ось тут на допомогу приходить сімейне читання. Під час такого читання мати і батько відкриваються для дитини з нового боку, що додає їм поваги та авторитету, і батьки помічають, що їх діти подорослішали. Вони обговорюють разом прочитані книги, обмінюються думками, зачитують цікаві моменти, разом хвилюються за героїв книг, сміються і плачуть. Вчаться не розгублюватися в життєвих небезпеках, а це саме те, що кожна дитина повинна вміти.

Думка про те, що література – підручник життя, не нова, але, не дивлячись на банальність, це твердження вірне. Чим більше читатиме дитина, тим краще вона орієнтуватиметься в житті і знатиметься в людях. Залучаючи дітей до читання, ми тим самим допомагаємо їм бути успішними в житті.

Якщо донедавна книга була для людини основним джерелом інформації, а читання – популярним способом проведення дозвілля, то тепер у неї з’явилися могутні суперники – телебачення, комп’ютер, відеоігри. Зараз багато хто вважає читання „зайвою тратою часу”, віддаючи перевагу екранізованим версіям творів. Але книга – вічна. Її ніщо замінити не зможе. Прищеплення дітям інтересу до читання, констатує наука, на 90% залежить від батьків. Але змусити дитину читати неможливо, книгою потрібно зацікавити. Кожна книга повинна прийти до дитини у відповідному віці, інакше дружба з нею може й не відбутися.